Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) передається через кров та інші біологічні рідини (сперма, виділення піхви, грудне молоко) під час статевого контакту і вагітності, пологів та годування груддю. Але це і так давно усім відомо, чи не так?
Один зі видів профілактики — уникати потенційно небезпечних ситуацій. Проте існують ще й інші способи профілактики ВІЛ: доконтактна та постконтактна профілактика, а також — лікування ВІЛ як профілактика.
Тестування
Після інфікування ВІЛ може розвинутися інфекційне захворювання. Воно є хронічним та характеризується прогресуючою дисфункцією імунної, нервової, лімфатичної та інших систем організму.
В Україні понад 250 000 людей живуть з ВІЛ і половина з них не знає про свій статус. Так ті, хто не знають, чи вони інфіковані, не розпочинають лікування — а отже, вірус продовжує руйнувати їхню імунну систему. Водночас люди, які живуть з ВІЛ, можуть несвідомо інфікувати інших.
Тестування на ВІЛ — найкращий спосіб профілактики ВІЛ. Адже щойно людина дізнається про свій позитивний статус, вона зазвичай змінює свою поведінку і приймає рішення про використання бар’єрної контрацепції та початок антиретровірусної терапії.
Якщо не лікувати ВІЛ-інфекцію, у людини може розвинутися синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Це комплекс захворювань, які розвиваються внаслідок руйнування вірусом імунної системи на ІІІ–IV стадії інфікування ВІЛ. За належного лікування людина може мати довге та повноцінне життя, а без нього ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8–10 років.
Тож якщо людина не обговорює зі своїм партнером або партнеркою ВІЛ-статус одне одного, цю розмову варто почати якомога швидше. Це захистить обох партнерів у майбутньому, адже у разі позитивного тесту на ВІЛ людина зможе розпочати АРВ-терапію, а її партнер або партнерка — доконтактну або постконтактну профілактику ВІЛ.
Доконтактна профілактика ВІЛ
Доконтактна профілактика ВІЛ (ДКП) — це прийом антиретровірусних препаратів для зниження ризику інфікування ВІЛ. ДКП є додатковим до бар’єрної контрацепції методом профілактики для людей, які мають високий ризик інфікування ВІЛ.
Постконтактна профілактика ВІЛ
Якщо людина мала професійний контакт з ВІЛ або існує його висока ймовірність, лікар може порадити постконтактну профілактику ВІЛ. Випадковий (непрофесійний) контакт — це будь-який контакт, який стався поза професійною діяльністю. Постконтактна профілактика ВІЛ націлена на попередження розвитку ВІЛ-інфекції після імовірного контакту.
Лікування як профілактика
Антиретровірусна терапія — прийом антиретровірусних препаратів, які покликані пригнічувати розмноження ВІЛ в організмі людини, зменшувати рівень вірусного навантаження та відновлювати функцію імунної системи. Детальніше про АРТ за посиланням.
Людина, яка живе з ВІЛ, щодня приблизно в один і той самий час приймає ліки, які пригнічуватимуть вірус імунодефіциту в її організмі — зупинятимуть його розмноження. Прийом АРТ пожиттєвий, прийом препаратів переривати не можна. Адже щойно змінюється режим прийому ліків, вірус може пристосуватися до них та стати стійким до антиретровірусних препаратів.
Вже за кілька місяців після початку лікування рівень вірусного навантаження становитиме менше 40 копій РНК/мл, що робить ВІЛ невизначуваним (не визначатиметься тестом) і безпечним як для самої інфікованої людини, так і для її оточення.
Саме в цьому і полягає принцип Н=Н: «не визначається, значить не передається». Невизначуване вірусне навантаження ВІЛ означає, що в крові міститься занадто мало ВІЛ-інфекції для зараження. Детальніше про принцип Н=Н та те, чому він ефективний у подоланні епідемії ВІЛ/СНІД, читайте за посиланням.
Кожен зі способів профілактики ВІЛ є ефективним. Не забувайте регулярно тестуватися на ВІЛ та не бійтеся розпочати із вашим партнером розмову про ВІЛ-статус. Це може врятувати ваше життя та здоров’я!